Статті

20.07.2023

Подорожуємо по Солом`янці ( путівник)

Познайомимося ближче з Солом`янским районом столиці. На півдні він зустрічає нас аеропортом "Київ" імені Сікорського, з півночі захищений Байковою і Батиєвою горами, зі сходу - омивається водами Совських ставків, а на заході Солом`янка приймає приїжджих у велетенській будівлі Південного вокзалу. Пройдемося по цікавих місцях району і згадаємо їх історію.

Аеропорт "Київ" імені Сікорського

Аеропорт носить ім'я Ігоря Сікорського, видатного авіаконструктора з Києва. Хоча будинок, де він народився, продовжує стояти в руїнах в центрі міста на вулиці Ярославів Вал. Багато хто досі називає аеропорт його старим ім'ям "Жуляни". Після реконструкції до ЕВРО- 2012, коли за бюджетні кошти багато олігархів поліпшили свої активи, аеропорт став міжнародним. Новий термінал аеропорту зараз вподобали нинішні народні депутати, що володіють приватним авіатранспортом.

Авіації музей

Поряд з аеропортом "Київ" тринадцять років тому був заснований Музей авіації. З'явився музей завдяки аеропорту, що виділив землю, авіаційному університету, що надав свої учбові літаки, і компанії "Укрспецекспорт, що організувала постачання техніки. Відкривав музей екс-президент Кучма, при якому були знищені українські стратегічні бомбардувальники, четверо з яких вдалося врятувати в музеї.

Байкова гора

Ця історична місцевість названа киянами на честь героя війни 1812 року, генерал-майора Байкова, жителя Печерська, який в 1830 році придбав землю на правому березі річки Либідь для будівництва хутора. Землі Байкова хутора незабаром віддали військово-інженерному відомству, а ось ім'я царського генерала особливо підійшло до кладовища.

Байкове кладовище

Байкове кладовище з'явилося на Байковій горі в 1838 році. Спочатку там ховали католиків і лютеран і лише пізніше вирішили додати поховання православних. Після чого кладовище традиційно стало останнім притулком впливових киян, важливих чиновників, письменників, артистів. Тут, зокрема, поховані Леся Українка, Михайло Грушевський, Марія Заньковецька, Леонід Биков, Валерій Лобановський. А архітектор Городецький тут непогано заробив на будівництві склепів для заможних городян.

Батиєва гора

Батиєва гора знаходиться недалеко від Байкової. У другій половині XIX століття в Київ прийшла з Півночі залізниця, після чого поряд з вокзалом між дорогою і горою селяться залізничники. Робоче селище тоді виросло як на дріжджах і складалося з 10 вулиць. Серед місцевих жителів ходила легенда, що назва Батиєва гора з'явилося від руйнівника Києва - ординського хана Батия, який нібито мав тут свою резиденцію в 1240 році.

Верхня Солом`янка

Після будівництва залізниці почала зростати і слобідка Солом`янка, яка з'явилася з 30-х років 19 віків. Село розросталося і розділилося на Верхню Солом`янку (по обидві сторони вулиці Василя Липківського, раніше Урицького) і Нижню Солом`янку (уздовж річки Либідь). У 1874 році на обох частинах Солом`янки мешкало 3910 чоловік в 379 будинках. Солом`янцям так не сподобалося підкорятися київській владі , що в 1901 по 1910 рік Верхня Солом`янка відокремилася від Києва і перебувала у Хотівській волості.

Відрадний

Поряд з "Мамаевою слободою" знаходиться ще один старовинний житловий масив - "Відрадний". Він розпочинався з хутора, заснованого в 1914 році киянином, колезьким реєстратором К.Л. Яниховським. Чиновник викупив землі у тамтешніх селян і назвав хутір - Відрадним. Селище увійшло до складу Києва лише в 1938 році, щоб потім будівельники його стерли з лиця землі "хрущовками з 1959 по 1965 рік .

Гірськолижно-спортивний комплекс "Протасів яр"

Спорткомплекс "Протасів яр" примикає до Байкової гори. Побудований в 1998 році гірськолижний комплекс став прекрасним місцем для корпоративов, нічних катань і тренувань спортсменів. Тут на чотирьох трасах і двох підйомниках можна відчути себе справжнім гірськолижником і навчитися падати і їздити перед подорожами в Карпати або Альпи.

Донецька вулиця

Одна з найстаріших вулиць мікрорайону Чоколовка. До 1952 року вона так і називалася Чоколівською. Кияни оселилися там в 10-х роках ХХ століття, коли їм стало тісно жити на Солом`янці. По Донецькій можна потрапити від Севастопольської площі до залізниці.

Жуляни

Ще одне старовинне селище в Солом`янському районі, Жуляни розмістилися за Чоколівкою перед кільцевою дорогою, поряд з аеропортом "Київ". Назва йому, ймовірно, дала старовинна річка Желань, яка вже давно пересохла. Ченці Софіївського монастиря обрали цю місцевість для поселення ще з XVII століття. А ось у Солом`янський район Жуляни включили зовсім нещодавно, лише в 1988 році.

Завод "Більшовик"

Пройшовши від залізниці через мікрорайон Караваеві дачі, можна опинитися на землях колишніх казенних дач (між вулицями Гарматною і Гетьмана). Там вже в 1888 році активно запрацював завод під назвою "Київський машинобудівний і котельний завод Гретера, Криванека і До". Спочатку там випускалися усілякі скоби, болти, потім ліжка, а пізніше - устаткування для цукрових і пивоварних заводів. Природньо, що з приходом до влади в Києві більшовиків, в 1922 році завод був названий "Більшовик". Зараз на місці заводу знаходиться ТРЦ "Космополіт", і галерея, яка носить ім'я засновника заводу - Арт-центр Якова Гретера.

Інститут Політехнічний імені Сікорського (КПІ)

Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут" теж нагадує окреме дачне селище - сьогодні він займає 120 гектарів в Солом`янському районі, північніше Караваєвих дач. Навпроти КПІ, через проспект Перемоги знаходиться зоопарк. Коли в 1909 році парк для звірів з'явився, серед киян існував вираз "два зоопарки через дорогу". Учбовий заклад був заснований заможними киянами-промисловцями в 1898 році. Студенти інституту в 1906 заснували першу в Києві футбольну команду "Політехніка", а в школі повітроплавання при КПІ займався майбутній авіаконструктор Ігор Сікорський.

Кадетський гай

Кадетський гай один із старих парків Солом`янки з'явився ще в XVIII столітті. Кияни стали створювати зелену зону між нинішнім Повітрофлотським проспектом і Караваєвими дачами, зліва від залізниці. Спочатку місцевістю володіли митрополіти Софіївського монастиря і там частенько проводили час студенти Могилянки. А з будівництвом поряд Володимирського кадетського корпусу (за адресою Повітрянофлотський проспект, 6) парк дістав назву Кадетський гай і став улюбленим місцем відпочинку киян в ті часи.

Караваєві дачі

У 1870 році з'явився не лише центральний вокзал. Тоді ж були засновані і Караваєві дачі - наступна станція електропоїздів після вокзалу. У той рік відомий київський хірург і професор Володимир Караваєв придбав у міста ділянку площею 43 десятини, а ще 20 десятин він прикупив у кадетського корпусу. Але кияни оселилися там значно пізніше. Після смерті Караваєва його донька Ольга Караваєва-Колчакова поділила більше 30 гектарів на 238 ділянок і до 1908 року розпродала їх городянам.

Локомотивне депо "Київ-пасажирський"

Паровозне депо при залізничному вокзалі було засноване, як і центральний вокзал, в 1870 році. Зараз депо обслуговує електровози радянського зразка. Потяги Інтерсіті ремонтують в іншому депо, на Дарниці. При депо навіть створений невеликий музей, де можна ознайомитися зі зразками старовинних паровозів, електровозів і вагонів.

Мамаєва Слобода
"Мамаєва слобода" створена в Солом`янському районі в 2000-х роках на землях біля витоків річки Либідь, які у минулому належали Михайлівському монастирю. У музеї просто неба представлені 98 будівель - садиби сільських майстрів, козаків, козацької старшини, а також церква, млин, кузня і навіть єврейський шинок. Там можна придбати речі у народних майстрів, помолитися і навіть смачно пообідати, а на православні свята ще і весело провести час серед козаків і музик.

Південний вокзал
Будівля Південного вокзалу, як і Храм ГеоргіяПобідоносця, була побудована в 2001 році в рекордний термін за 175 днів. Висота палацу-вокзалу досягає 40 метрів. Стіни декоровані мармуром і тонованим склом, підлогу виготовлено з граніту

Пост-волинський

Пост-волинський - стара назва нинішньої станції Київ-Волинський, яка з'явилася в 1902 році під час будівництва залізничної гілки Київ-Ковель. На цьому місці перетиналися дві залізних дороги - на Одесу і на Волинь. Тому стріляли там часто. Зокрема, 26 липня 1917 року на залізничній станції Пост-волинський солдати російської армії з кулеметів розстріляли ешелон 1-го Українського полку ім. Богдана Хмельницького.

Річка Либідь

На Відрадному в районі бульвару Вацлава Гавела (раніше Івана Лепсе) бере свій витік річка Либідь - права притока Дніпра. Річку названо на честь сестри трьох київських князів, легендарних засновників міста - Кия, Щека і Хорива. У Солом`янському районі річка тече у бетонних берегах вздовж Караваєвих дач до залізничного вокзалу, а потім в колекторі уздовж залізниці, збираючи по дорозі увесь бруд . Зараз є проект по озелененню берегів річки, позбавленню її від стічних вод. Пропонується реставрувати покинуті будівлі XIX століття, що примикають до річки та перетворити їх на виставкові комплекси.

Совки

Совки - ще одна незвичайна історична місцевість району. У XIV столітті на цьому мальовничому місці знаходилася заміська резиденція київського князя Володимира Ольгердовича. Називалася вона Володимеркою і розташовувалася навколо річки Совка. Пізніше на річці були утворені цілих 17 ставків. У балках Совська і Проня в місцевості Проневщина розташовані Верхні ставки, а Нижні ставки доходять аж до Голосіїва. За часів СРСР у Совках був радгосп і розводилась риба.

Солом`янка

У слобідці Солом`янка вже з 30-х років 19 століття мешкали селяни Києво-печерської лаври, відставні солдати та інші незаможні громадяни. Назва Солом`янка утворена, ймовірно, від солом'яних дахів, під якими стояли хати тамтешніх жителів. У 1858 році частину Солом`янки передали Києву, компенсувавши городянам втрату земель Ново-печерської фортеці. Цар вже тоді, мабуть, готувався не віддавати Київ українцям і полякам.

Турецьке містечко

Турецьке містечко - житловий масив з цікавою історією назви мікрорайону. У 1993-1994 роках турецькі будівельники на німецькі гроші побудували там десяти- шістнадцятиповерхові будинки для військовослужбовців з групи радянських військ з Німеччини. Будинки відрізнялися непоганою якістю будівництва, і тому у вдячність від місцевих жителів мікрорайон дістав назву "Турецьке містечко".

Храм великомученика Георгія Побідоносця.

Храм був побудований за ініціативою екс-міністра транспорту Георгія Кирпи навпроти Південного вокзалу всього за 72 дні, ще через 40 днів були закінчені внутрішні роботи

Храм Свято-покровський

Якщо піднятися від храму Георгія Побідоносця до Верхньої Солом`янки, можна побачити Свято-покровский храм, побудований в 1897 році за проектом архітектора Ніколаєва в псевдоруському стилі. Цікаво, що в храмі з колонками, кокошниками, і іншими декоративними елементами російської архітектури 17 сторіччя в 1905-1915 роках настоятелем храму був Василь Липківський, засновник, ідеолог і перший предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви

Центральний залізничний вокзал

Першу будівлю вокзалу в Києві побудували в 1870 році. Це була величезна будова з жовтої цеглини в стилі англійської готики. Потім будівля морально застаріла і була знесена, а нова так і не з'явилася на протязі багатьох років. Завадила війна, революція і більшовики. Нарешті в 1932 році українські будівельники таки звели нинішню будівлю вокзалу за проектом архітектора Вербицького в стилі українського бароко з елементами конструктивізму.

Чоколівка, Чоколівський проспект

Чоколівка - найбільша історична місцевість в Солом`янському районі. Її історія починається в 1901 році, з виділенням Київською міською думою землі для розміщення нового поселення для робітників. Щоб купити землю, незаможним киянам потрібно було зібрати 17 тис. рублів. І гроші все ж знайшли. Найбільшу суму - 9 тис. рублів - виділив київський підприємець Чоколов. А хто більше дав, той і дав ім'я селищу.

Шулявщина (Шулявка)

Шулявщиной називали декілька віків тому заміську дачу київських митрополитів. Назва шулявка походить від "Шелвов борок" - гай низькорослих дерев. Вона розташовувалася на березі ставків біля річки Либідь. Цікаво, що саме на Шулявці, на Повітрофлотському проспекті в 1918 році відкрився Український національний університет.

Яр Протасв

Назва Протасів яр з'явилася на початку ХІХ століття. Тоді землями яру заволодів ще один царський генерал Протасов. У 1860 році у поселенні налічувалося 22 двори. Остаточно в Київ село увійшло до 1909 року.

У 2001-2003 роках на території Протасового Яру побудували швидкісну автотрасу, що поміняла його рельєф.

ОЛЕКСІЙ САМОХВАЛОВ